Корекційна тренінгова програма з подолання підліткової агресивності

Корекційна тренінгова програма з подолання підліткової агресивності створена на основі тих теоретичних положень, які мають гуманістичну спрямованість у формуванні особистості.

Тренінг включає 10 занять. Кожне заняття побудоване за певною схемою:

1.     Рефлексія особистого самопочуття.

2.     Вступне слово тренера.

3.     Вправи та психологічні ігри, які відповідають меті даного заняття.

Тренінг розрахований на 10 днів + 1 день для підведення підсумків, обміну думками та враженнями.

Метою соціально-психологічного тренінгу для агресивних підлітків є:

·        формування навичок неагресивного спілкування;

·        допомога в адекватному оцінюванні самого себе;

·        можливість отримання досвіду рефлексії та самоаналізу.

·        знімання негативних установок щодо оточення;

·        формування навичок позитивного спілкування, емпатії та чуттєвого сприйняття;

·        формування толерантності.

Завдання тренінгу:

1.      Формування в учнів навичок самоконтролю.

2.      Формування адекватної самооцінки.

3.      Знімання негативних установок щодо оточення.

4.      Формування толерантності.

5.      Формування емпатії.

6.      Розвиток почуття гумору, фантазії.

7.      Формування навичок позитивного спілкування.

8.      Розвиток творчого мислення.

9.      Розвиток спостережливості.

10. Формування чуттєвого сприйняття.

Психокорекційна програма :

Заняття 1.

Мета: Ознайомлення учасників з умовами роботи тренінгової групи; інформування про особливості методів активного навчання; виявлення очікувань учасників від тренінгу; створення атмосфери безпеки як подальшого розвитку групи.

Хід роботи:

І. Вступне слово тренера стосується ознайомлення учасників із правилами групової тренінгової роботи.

Основні правила й принципи групової роботи:

1. Невинесення обговорюваних питань за межі групи.

2. Критиці підлягає не людина, а її вчинок, до того ж у формі, що не допускає зневаги особистості.

3. Відвертість.

4. Відкритість новим враженням.

5. Взаємопідтримка.

6. Визнання прав кожного на висловлювання власної думки.

7. У кожного учасника є право сказати «стоп», якщо він не готовий обговорювати свою проблему або думає, що запропонована вправа може його психологічно травмувати.

Після інформування підкреслюється, що основне завдання тренінгу – збагатити кожного учасника засобами й методами оптимального спілкування та ефективної міжособистісної взаємодії. А оволодіння ними залежить від особистої активності всіх учасників тренінгу. Потреба спілкування є однією із провідних для людини. Вміння спілкуватися – справжній дар, який потрібно в собі розвивати та вдосконалювати.

ІІ. Рефлексія особистого почуття.

ІІІ. Вправи.

Гра «Твоє ім’я».

-          Зараз один із вас назве своє повне ім’я та по батькові. Наше завдання – назвати якомога більше варіантів імені, передаючи завдання по колу (вимовляючи ім’я, дивіться на того, кому воно адресоване).

Учасник ділиться з групою тим, що відчував, коли його називали різними іменами.

-          Яке ім’я тобі до вподоби в дружній компанії, яке – в офіційній обстановці?

-          Яке з цих імен ти хотів би залишити для звертання в групі?

Завдання повторюється для кожного члена групи.

-          Кожен був у центрі уваги. Для кожного власне ім’я приємне. Тепер, звертаючись один до одного, ми будемо починати з імені.

Вправа «Асоціації»

-          Не завжди думка інших людей про нас здається нам справедливою, особливо якщо вона негативна. Мета наступної вправи: придивитися уважно до себе (коли інші говорять про нас) і до інших (коли ми говоримо про них).

-          Зараз ми будемо кожному по черзі повідомляти асоціації, які він у нас викликає (рослини, речі, тварини, літературні та казкові герої і т. ін.). Не забувайте при ньому звертатися за іменем. Будьте тактовні, підкреслюйте позитивні якості, намагайтесь бути нестандартними. Той, хто асоціюється, повинен реагувати, демонструючи радість і вдячність за вдале, на його думку, порівняння і несприйняття невдалої асоціації. (Перша репліка – за тренером).

Заняття 2.

Мета: ознайомити учасників із невербальними комунікативними компонентами та їх роллю у спілкуванні.

І. Рефлексія.

ІІ. Вступне слово тренера про значення жесту у спілкуванні.

-          Будь-яка інформація, що сприймається вербально, доповнюється невербальними компонентами – тоном голосу, жестами, мімікою, рухами тіла. Вони можуть підтверджувати те, що каже співрозмовник, а можуть і суперечити ловам. І коли іноді виникає передчуття, що нам кажуть неправду, то насправді маємо на увазі помічену нами розбіжність між словами та мовою тіла.

Знання мови жестів допомагає точніше зрозуміти співрозмовника. Основні комунікаційні жести зрозумілі нам від дитинства і мало чим відрізняються в усьому світі (посмішка – радість; похмуре чоло, сердиті очі – ворожість, агресія).

Треба пам’ятати, що жести бажано розглядати не ізольовано, а в контексті ситуації. І тоді людина, яка стоїть на морозі зі схрещеними руками, не буде сприйматися як потайна, а як та, що змерзла.

ІІІ. Вправи.

Вправа «Руки» Вагнера

-          Ця вправа направлена на з’ясування ваших установок щодо інтерпретації дії руки людини. (за основу береться тест «Руки» Вагнера).

-          Дайте, будь-ласка, 2-3 варіанти відповіді до кожного малюнку: «Що робить рука?»

Результати обговорюються. Кожний учасник підраховує кількість ворожо-агресивних і миролюбних установок стосовно руки людини. Робляться висновки.

Вправа «Вибір проблемних ситуацій спілкування.

Кожен учасник записує на картці 2 найсуттєвіші на його погляд проблеми спілкування з дорослими та однолітками. Потім картки передаються і кожен учасник ставить «+» перед тією проблемою, яка його теж турбує, або нічого не ставить. Картки «йдуть» по колу і вертаються до хазяїна.

Результати обговорюються.

Заняття 3

Мета: розширення результату поведінки в ситуаціях фрустрації та підвищення самооцінки.

І. Рефлексія «тут і тепер» (думки про очікування від заняття).

ІІ. Вступне слово тренера про роль інтонації у спілкуванні.

-          Всі по черзі спробуйте вимовити фразу «Я радий (а) вас бачити!» з різною інтонацією. Кожний наступний учасник перед вимовою фрази вгадує те, що криється за фразою сусіда (іронія, байдужість, радість, впевненість, глузування і т. ін.)

-          Чи залежить наш особистий настрій від розуміння підтексту фрази?

Обговорення.

ІІІ. Вправи та ігри.

Гра «Скарбничка успіхів»

Діти, особливо із заниженою самооцінкою не цінують своїх успіхів і досягнень. Вони вважають за краще пам’ятати про свої помилки та недоліки, що не дає їм імпульсу до вирішення нових завдань, що ставить перед ними життя, тобто є безпорадними. Для цієї гри потрібні олівці та папір.

-          Ми всі бажаємо досягти успіху у житті, але часто не вміємо зробити перший, вирішальний крок, який є його запорукою. Відчуття успіху дає твереза оцінка того, чого ми досягли і яким чином. Звичайно, для цього потрібне вміння помічати свої досягнення.

-          Згадайте три свої добрі вчинки за останній тиждень. Якщо згадали більше – добре, але виберіть найсуттєвіші, якими ви пишаєтесь і запишіть їх у щоденнику. Похваліть себе за це, намагаючись бути об’єктивними.

Заняття 4.

Мета: розвиток самосвідомості учасників, з’ясування ролі емоцій в міжособистісних стосунках.

І. Рефлексія (внутрішній стан, очікування).

Записати в щоденнику.

ІІ. За допомогою чого ми маємо можливість «прочитати» внутрішній стан іншої людини?

Міміка – виразні рухи обличчя – передає невербальну інформацію про почуття, установки, ставлення інших людей.

ІІІ. Вправи.

Гра «Емоції»

Направлена на виявлення вміння розуміти інших. Учасники поділяються на пари. Кожен отримує конверт із завданням виразити мімікою емоцію (гнів, очікування, страждання, страх, здивування, радість, захоплення, роздратування, сум, образу, підозру та ін.). Кожен по черзі в парі виступає демонстратором емоцій, а інший повинен їх відгадати. Результати обговорюються. Кожен висловлює свої враження від вправи.

Гра «Двоє з одним олівцем»

Гра направлена на формування співробітництва, взаєморозуміння, уміння працювати в парі. Виконуючи завдання, партнери не повинні розмовляти один з одним. Спілкування може бути тільки невербальним. Вправа супроводжується приємною музикою. Кожна пара отримує аркуш паперу і один олівець (фломастер). Кожна команда повинна намалювати картинку, сидячи за одним столом (або поряд один з одним).

-          Ви не повинні перемовлятися і домовлятися про те, що будете малювати. Можна тільки дивитися один на одного, щоб вгадати ідею партнера. На виконання завдання відводиться 3-4 хв. Стільки ж звучить музика. Після завершення роботи, учасники демонструють свої «шедеври». Обговорюються проблеми порозуміння. Чи вдалося дійти одного рішення? Гру можна ускладнити: залучити 3-х учасників.

Заняття 5.

Мета: ознайомити учасників із поняттям «толерантність», продемонструвати її вплив на ставлення до інших.

І. Рефлексія самопочуття.

ІІ. Вступне слово тренера про толерантність.

У медицині термін толерантність означає відсутність або послаблення реагування на той чи інший несприятливий чинник через зниження чутливості до його впливу. Останнім часом поняття «толерантність» стало міжнародним терміном і важливим ключовим поняттям у проблематиці миру. Його сутність відображає сприйняття єдності людства і полягає в повазі прав іншого (в тому числі право бути іншим), в утриманні від завдання шкоди іншим. Тому в сучасному суспільстві толерантність повинна стати моделлю людських взаємовідносин, що свідомо формуються. Толерантність розглядається як повага і визнання рівності, відмова від домінування і насилля, визнання різноманітності людських культур. Толерантність – це відома від зведення цієї різноманітності до одноманітності або переваги єдиної точки зору. Толерантність передбачає готовність приймати інших такими, якими вони є, і взаємодіяти з ними на основі згоди. Вона є важливим компонентом життєвої позиції зрілої особистості, яка має свої цінності та інтереси, яка готова їх захищати і при цьому поважати позиції та цінності інших людей.

Вправа «П’ять добрих слів»

Направлена на отримання зворотного зв’язку від групи, на самопізнання. Необхідні аркуші паперу, олівці або фломастери. Учасники розбиваються на підгрупи по 5 осіб.

-          Кожен із вас повинен окреслити свою руку на аркуші паперу, а на долоні написати своє ім’я. Передавайте свій листок сусіду праворуч, а самі отримуйте малюнок від сусіда ліворуч. В одному з «пальців» чужого малюнка напишіть щось приємне із якостей його володаря (наприклад: «Ти чуйний», «Ти відвертий», «Ти пишеш гарні вірші»). Інший робить запис на наступному «пальці» і так доти, поки «рука» не повертається до власника.

Ведучий може зібрати аркуші, зачитати «компліменти», а група відгадує, кого вони стосуються.

Після заняття учасники збирають листки з «долонями» як пам’ятки на «чорний день».

Обговорення.

Заняття 6.

Мета: розвиток у підлітків ефективного спілкування, навчання конструктивним способам виходу з конфліктних ситуацій.

І. Рефлексія особистого самопочуття.

ІІ. Вступне слово тренера:

-         Кожен із нас час від часу стикається з конфліктними ситуаціями: суперечки, незаслужені звинувачення і т. ін. Кожен по-своєму виходить із тих ситуацій: хтось ображається, хтось «дає здачі», хтось шукає конструктивні вирішення. Згадайте кожен схожу ситуацію і запропонуйте її нам як приклад.

ІІІ. Вправи.

Рухлива гра «Бджоли»

Розвиває ще одне вміння ефективного спілкування – вміння слухати і чути іншого.

-         Бджоли, як і люди, істоти соціальні. Тому вони спілкуються і діють в рамках правил, передаючи інформацію.

Учасники розбиваються на групи: одні повинні промовляти звук «а», другі «о», треті «у». Всі розходяться по кімнаті і з заплющеними очима вголос повторюють свій звук. За командою ведучого «бджоли» злітаються кожна до свого рою, утворюючи три бджолині сім’ї.

Відчуття від гри обговорюються.

Заняття 7.

Мета: формування в учасників навичок самоконтролю.

І. Рефлексія самопочуття.

ІІ. Багато психічних проявів непідвладні вольовому контролю, тобто протікають автоматично. Техніки довільної регуляції психічних функцій (м’язова релаксація, аутогенне тренування), що вперше застосовувались медиками в клінічній практиці, сьогодні активно використовується з метою мобілізації резервів здорового організму. Вони дозволяють регулювати рівень бадьорості, управляти процесами відновлення сил.

В основі більшості прийомів саморегуляції лежить вміння розслабляти м’язи тіла. Глибоке м’язове розслаблення робить організм більш пластичним і чуттєвим до мисленнєвих самонаказів. Воно є ефективним засобом відновлення фізичних сил та душевної рівноваги.

ІІІ. Вправи

 «Машина часу»

Направлена на тренування здорового уявлення. Кожен учасник отримує тему для невеликого твору: «Театр», «Мандри» і т. ін. розкрити тему треба «ззаду на перед» – ніби прокрутити кінострічку в зворотному напрямку.

Заняття 8.

Мета: закріпити навички самоконтролю.

І. Рефлексія самопочуття.

ІІ. Вступне слово тренера про вміння розслаблятися:

- Безліч труднощів, проблем, з якими ми стикаємося в житті, викликають м’язову напругу. Це спричинює виникання «замкнутого кола»: що важливішим для нас є подолання труднощів або вирішення проблем, то більшу напругу ми відчуваємо (це стається автоматично); що більшу напругу ми відчуваємо, то складніше вирішити проблеми; що складніше вирішити, то і т. д. Тому, дуже важливим є вміння розслаблятися, свідомо відслідковувати появу напруги і позбавлятися її.

ІІІ. Вправа.

Вправа «Скульптура»

Спрямована на усвідомлення своїх відчуттів, емоційних станів. Кожен учасник отримує завдання відтворити скульптуру, яка відображає один із емоційних станів: гнів, страх, відчай, задоволення, здивування, злість, невпевненість тощо. Від учасників вимагається доведення кожної риси до максимального вираження. Потім вони по черзі демонструють свої скульптури іншим, які оцінюють ступінь виразності тієї чи іншої емоції. А самі «скульптури» повинні оцінити свій внутрішній стан. Після демонстрації кожна «скульптура» робить глибокий вдих і розслабляє всі м’язи.

Кожному учасникові варто відчути на собі позитивний і негативний стан, демонструючи декілька «скульптурних картин». Можна ускладнити гру, перейшовши від статичних «скульптур» до розігрування сцен пантоміми.

Після закінчення – обговорення.

Заняття 9.

Мета: навчити підлітків сприймати критичні зауваження без образ; отримати зворотний зв’язок від групи.

І. Рефлексія самопочуття.

ІІ. Вступне слово тренера:

-          За час наших занять ви зробили певний крок у самопізнанні. Важливу роль у цьому процесі відіграють прийоми так званого «зворотного зв’язку», який ви отримуєте від оточення. Наша самооцінка не завжди збігається з думками інших про нас. Уміння сприймати ці думки приходить не одразу, воно досягається завдяки тренуванню.

ІІІ. Вправи.

Вправа «На якого героя я схожий?»

Вправа дає можливість отримати зворотний зв’язок від групи, сформувати навички міжособистісної перцепції, а також самовираження у метафоричній формі.

Для проведення вправи потрібен м’яч.

-          Ми будемо зараз перекидати м’яч. Той, хто кидає, називає тому, кому кидає, героя казки або мультфільму, з яким він асоціюється. Наприклад: «Андрію, мені здається, що ти схожий на Крокодила Гену». Той, хто упіймав м’яч, робить те ж у відповідь. Останній учасник посилає м’яч тому, від кого він його отримав, і висловлює свою думку про отриману асоціацію: «Вітю, ти назвав мене Крокодилом Геною, а насправді я почуваю себе Гулівером». Таким чином, ланцюг продовжує розкручуватись у зворотному напрямку.

Заняття 10.

Мета: спільно обговорити тренінгових занять; отримати зворотний зв’язок; підвести підсумки.

І. Рефлексія самопочуття перед заняттям.

ІІ. Обговорення результатів занять.

ІІІ. Вправи.

Вправа «Приємні спогади»

Мета: навчити дітей вибудовувати позитивну перспективу життя.

Матеріали: олівці, папір. Учасники сидять колом. .

- Закрийте, будь-ласка, очі. Я запрошую вас помандрувати у світ фантазій, які подарують вам приємні почуття. Зробіть три глибоких вдихи та видихи…

Із кожним видихом відчуйте, що ви стаєте чимраз легші й легші… Намагайтеся відчувати себе так, немов летите у повітрі. Зробіть новий вдих і відчуйте, як ви наповнюєтесь відчуттям легкості. Затримайте на мить це відчуття… А тепер видихніть із силою все повітря разом із втомою, напруженням, неприємними емоціями, що накопичились.

Відчуйте, як це добре, коли почуваєшся в повній безпеці.

Пригадайте період, коли ви почували себе щасливими, куди хотіли б повернутися знову і знову. Уявіть собі ці події так, ніби вони відбуваються в даний час. Хто зараз поряд із вами? Що ви відчуваєте? Що ви робите?

А тепер ви можете «повернутись» в групу бадьорими і веселими. Збережіть у пам’яті ці згадки, аби повернутися до них, коли забажаєте.

Можна потягнутися, розслабити тіло, відкрити очі. Візьміть аркуш і намалюйте свою щасливу згадку або опишіть її кількома реченнями.

Залиште собі цей лист на згадку.

Обговорення.