Гендерні відмінності агресивної поведінки підлітків (за результатами дослідження)

Характер агресивної поведінки багато в чому визначається гендерними відмінностями. Традиційно вважається, що хлопці більш схильні до проявів агресії, однак це зовсім не так, просто агресія у дівчат виглядає дещо інакше, та має інші форми прояву. Останнім часом відзначається зменшення відмінностей між агресивною поведінкою хлопців та дівчат.

Для вивчення гендерних відмінностей прояву агресії у підлітковому віці, нами було проведено емпіричне дослідження.  Аналізуючи результати проведеного дослідження впливу гендерних відмінностей на прояви агресивності підлітків, можна зробити наступні висновки: результати отримані за допомогою опитувальника Басса-Дарки, дають нам змогу стверджувати, шо рівень агресивності підлітків не залежить від статі. Середній рівень агресивності переважає як у хлопців так і у дівчат, яскраво виражених відмінностей немає. Гендерні відмінності впливають лише на форму прояву агресії. У юнаків найбільш вираженими є фізична агресія, схильність до роздратування, почуття провини.  А у дівчат непряма агресія, вербальна агресія і також почуття провини. Тобто юнаки в більшій мірі виражають свою агресивність безпосередньо використовуючи фізичну силу до об’єкта своєї агресії, та готові до прояву при найменшому збудженні, різкості та грубості. Дівчата на відміну від юнаків, проявляють свою агресивність непрямим шляхом, направленим на іншу особу (злісні плітки, жарти, критика), та виражають негативні почуття через форму (сварки, крики) і зміст словесної загрози (прокляття). Демонстрована агресія не може не викликати почуття провини, яке є однією з найбільш виражених особливостей як у юнаків так і у дівчат.

 За результатами методики визначення інтегральних форм комунікативної агресивності (В.В. Бойко), ми з’ясували що існує деяка залежність рівня агресивності від статі, але вона незначна (серед юнаків взагалі немає респондентів які показали невисокий рівень агресивності, а серед дівчат зовсім не виявлено респондентів з високим рівнем агресивності, але загалом можна стверджувати, що в досліджуваних підлітків( і в юнаків, і в дівчат) переважає підвищений рівень агресивності), а гендерні відмінності впливають лише на форму прояву комунікативної агресії. Як у дівчат так і в хлопців найбільш вираженими є нездатність гальмувати агресію та схильність до відображеної агресії. Розплата за агресію та спонтанність агресії яскраво виражені тільки у дівчат, у хлопців ці форми агресії є середньо вираженими. Проте провокація агресії у оточуючих є більш вираженою у хлопців, а у дівчат знаходиться на середньому рівні.  Такі форми комунікативної агресії як анонімна агресія, ауто агресія та задоволення від агресії є середньо вираженими як хлопців так і у дівчат. Ритуалізіція агресії та невміння перемикати агресію є найменш вираженими формами комунікативної агресії у обох статей.

Одним з найбільш розповсюджених та ефективних засобів психологічної корекції, а саме корекції агресивної поведінки, є соціально-психологічний тренінг. Агресивність підлітків проявляється лише під час їх контактів з оточуючими, тобто в процесі соціальної взаємодії. Тому соціально-психологічний тренінг, як форма групової психокорекційної роботи, є найбільш доречним. Взаємодія в групі ровесників дає найбільші можливості формувати у підлітків установку на позитивні емоційні контакти з людьми, розвивати у них адекватні оціночні судження, коректувати самооцінку та самосприйняття на основі зворотного зв’язку (тобто оцінки їх оточуючими), формувати вміння розуміти емоційний стан інших, здійснювати самоконтроль над своїм станом тощо.