Статевовікові та індивідуальні особливості прояву агресивності в підлітковому віці

Характер агресивної поведінки багато в чому визначається статевовіковимии та індивідуальними особливостями. Кожен віковий етап має специфічну ситуацію розвитку і висуває певні вимоги до особистості. Адаптація до вікових вимог нерідко супроводжується різними проявами агресивної поведінки. Кризові, перехідні періоди пов'язані з незадоволеністю своїм положенням, протестною поведінкою, негативізмом, капризністю та неврівноваженістю. Вікові кризи, що супроводжуються природним зростанням агресивності, пов'язані з появою нових потреб, які не задовольняються існуючими стосунками та вміннями. Більшість дослідників вважає, що агресивна поведінка підлітків зумовлюється чинниками середовища  .

Результати наукових пошуків психологів свідчать про гендерні відмінності у агресивних тенденціях поведінки підлітків. Вони констатують, що агресивна поведінка частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчаток, а випадки антисуспільних вчинків знаходяться у співвідношенні 10:1. Це пояснюється тим, що психологічне розрізнення у поведінці чоловіків та жінок визначається як статевим деформізмом, загальними особливостями та закономірностями його розвитку, так і специфікою прояву характерних типів мужності та жіночості, та рівнем розвитку суспільства. При переході від молодшого шкільного до підліткового віку співвідношення таких поведінкових реакцій, як фізична, вербальна, непряма агресія й негативізм, суттєво змінюється. У хлопчиків впродовж всіх вікових етапів стійко домінує фізична агресія й негативізм, а у дівчаток — негативізм і вербальна агресія.

Традиційно вважається, що хлопці більш схильні до проявів агресії, однак це не зовсім так, просто агресія у дівчат виглядає дещо інакше. Останнім часом вчені відзначають зменшення відмінностей між агресивною поведінкою хлопців та дівчат.

Хлопці, не дивлячись на те, що вони фізично сильніші за дівчат, володіють більшою емоційністю до дії як фізичних так і психологічних факторів. Невипадково у хлопців частіше за дівчат зустрічаються психічні розлади.

Хлопці-підлітки виявляють агресію відкрито, грубо, вона менш керована і контрольована. Крім цього, донині зберігається стереотипний погляд суспільства на те, що дівчатам не личить виявляти свою агресію, і тому їх набагато раніше починають учити стримувати її. Наприклад, хлопцеві у відповідь на скаргу про те, що його образили або вдарили, кажуть «піди і дай здачі», дівчинці ж така порада дається набагато рідше: зазвичай їй рекомендують не зв'язуватися і відійти вбік.

Ще одна відмінність полягає в тому, що дівчата більш сенситивні і вразливі, грубий прояв агресії зазвичай їм не властивий. Тому вони досить рано заміняють фізичну агресію вербальною, а деякі з них з раннього віку привчаються замінювати агресивність іронією і сарказмом. Це виглядає м'якше, але діє болючіше.

Дівчата раніше навчаються контролювати свою агресивність, тому вона рано стає у них вибірковою, що б'є точно в ціль. Вони чітко спрямовують свою агресію на конкретну людину, причому точно обирають її вразливе місце. Дівчача агресія завуальована і зовні менш помітна, але більш ефективна. Хлопці контролюють свою агресію погано, вона носить у них більш генералізований характер і щедро виплескується на всіх оточуючих без вибору.

У підлітковому віці дівчатка починають випереджати хлопців у своєму фізичному та психічному розвитку. Маючи кращий контроль, дівчата нерідко «підставляють» хлопців. Вони частіше виступають провокаторами агресивних дій хлопців.

В середині підліткового віку як у хлопців, так і у дівчат існують вікові періоди з більш високим і більш низьким рівнем прояви агресивної поведінки.

 Так, Ковальов П. А. встановив, що у хлопчиків є два піки прояви агресії: 12 років і 14-15 років. У дівчаток також виявляються два піки: найбільший рівень проявиу агресивної поведінки відзначається в 11 років і в 13 років.

 Порівняння ступеня вираженості різних компонентів агресивної поведінки у хлопчиків і дівчаток показало, що у хлопчиків найбільш виражена схильність до прямої фізичної та прямої вербальної агресії, а у дівчаток - до прямої вербальної і до непрямої вербальної.

Таким чином, для хлопчиків найбільш характерна не стільки перевага агресії за критерієм «вербальна-фізична», скільки вираз її в прямій, відкритій формі і безпосередньо з конфліктуючим. Для дівчаток же характерною є перевага саме вербальної агресії в будь-яких її формах - прямий або непрямої, хоча непряма форма виявляється все-таки більш поширеною. Тенденція більшої виразності у хлопців прямої агресії (часто фізичної), а у дівчат - непрямої вербальної, очевидно, є кросскультуральною, характерною для підлітків різних етносів .

Подібні дані отримали фінські вчені, вивчаючи дітей 11-12 років: дівчатка воліли використовувати непрямі форми агресії, а хлопчики частіше висловлювали агресію відкрито (штовхалися, билися, кричали) .

Л.М. Семенюк (1998) виявила як відмінності, так і схожість у прояві різних форм агресії між хлопцями і дівчатами підліткового віку на певних вікових етапах. Так, 10-11 річні хлопці в значній мірі більше виявляють фізичну агресію ніж дівчата. До 12-13 років навпаки, дівчата більше проявляють фізичну агресію,  а в 14-15 років показники в обох практично рівні .

У дослідженнях Ж. Дрєєва виявлено, що комп'ютерні ігри з елементами агресії викликають у хлопців більше підвищення показників роздратування і вербальної агресії, ніж у дівчат.

Як пишуть Р. Берон і Д. Річардсон, посилаючись на ряд авторів, дівчата, на відміну від хлопців, вважають схильність до домінування у свого можливого чоловіка вельми привабливою рисою. Ці дані дають можливість біологам припускати, що наполеглива поведінка як форма прояву агресивності, може допомагати хлопцям передавати свої гени наступному поколінню. Хлопці після агресивної поведінки, як правило, меншою мірою відчувають провину і тривогу. Дівчата ж, навпаки, стурбовані тим, чим агресія може обернутися для них самих. Проявивши агресію, вони швидше реагуватимуть на неї почуттям провини і страху, відзначає Х. Хекхаузен . Так мати, побивша в гніві свою дитину, після цього може плакати разом з ним.

Більше того, дівчата розглядають агресію, як вираз емоційної напруги при гніві. Хлопці ж ставляться до агресії, як до інструменту, вважаючи її моделлю поведінки, до якої вдаються для отримання різноманітної соціальної та матеріальної винагороди .

Р. Берон і Д. Річардсон відзначають, що статеві відмінності у фізичній агресії найбільш помітні в ситуаціях, коли до агресії змушені вдатися (наприклад, через виконання соціальної ролі), на відміну від ситуацій, коли до неї вдаються без жодного примусу. Крім того, схильність хлопців  демонструвати агресію більш очевидна після сильної провокації, ніж при її відсутності.

Звідси витікає необхідність більш детального вивчення гендерних відмінностей прояву агресивності підлітків. За зовнішньою грубістю хлопчиків-підлітків та скритістю дівчат, лежить складна картина статевовікових розрізнень їх розвитку, в тому числі і в різних формах прояву  агресивності.