Прояви агресивної поведінки підлітків

Сьогодні найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли відбувається перехід до нового щабля розвитку особистості. У цей період часто можна помітити нічим не вмотивовані реакції підлітків на, здавалося б, незначні, але справедливі зауваження тих, хто їх оточує.

Серед причин агресивності підлітків можна виділити як соціальні, що зумовлені соціальною напруженістю, психологічною неврівноваженістю всього суспільства, так і психологічні, що пов'язані з віковими психологічними особливостями підлітка, характером міжособистісних взаємовідносин.

Вивчення проблематики агресивної поведінки підлітків знайшло своє відображення в працях українських, російських учених (Г.М. Андреєва, П.Г. Бельский, З.Н. Григорова, С.Н. Єнікопов, П.А. Ковальов, Н.Ю. Максимова, Е.В. Ольшанська, В.Р. Павелків, А.А. Реан, Л.М. Семенюк, В.О. Татенко, Д.І. Фельдштейн, І.А. Фурманов та ін.) та зарубіжних психологів (А. Бандура, Й. Берг, Р. Дженкінс, І. Джосселіні, Р. Уолтерс, З. Хевітт, Е. Еріксон, Д. Мунн та ін.).

Вивчаючи прояви агресії у підлітків, необхідно враховувати, що цей вік є перехідним від дитинства до дорослості, характеризується анатомо-фізіологічною перебудовою організму, пов'язаною зі статевим дозріванням, виникненням почуття дорослості, а також зміною соціальної ситуації розвитку: провідної ролі набуває інтимно-особистісне спілкування з однолітками. Агресивні дії підлітків виступають засобом досягнення значущої мети; способом психологічної розрядки, заміщення блокованої потреби і переключення діяльності та способом задоволення потреби в самореалізації і самоствердженні .

На думку Н.Ю. Максимової , відхилення в розвитку особистості підлітка є результатом багатоступеневого процесу порушення взаємодії дитини з навколишнім світом. Незадоволеність підлітка стосунками з оточуючими, ставленням оточуючих до нього, частіше за все і є передумовою виникнення агресивної поведінки. Агресія виступає засобом психологічного захисту від уже існуючих негативних стосунків підлітків з дорослими і однолітками, є неконструктивним способом самоствердження.

С.Я. Бєлічева  виділяє три групи агресивних підлітків. До першої вона відносить глибоко педагогічно занедбаних підлітків, їх судження примітивні, поверхневі, пізнавальні процеси послаблені. Цих дітей відрізняє здатність до антисоціальних вчинків. Інша група характеризується афективними порушеннями — підлітки дратівливі, їм характерні істероїдні форми поведінки. До третьої групи відносяться діти конфліктні, розхлябані, невживчиві. Їх мислення інертне, асоціації збіднілі, вони важко сходяться з ровесниками  .

Психологи відзначають, що загалом у дітей зросла асоціальна спрямованість, вони стали більш агресивними, вразливими, швидко виходять із стану рівноваги. Значно зросла кількість психічних захворювань, безпосередньо пов'язаних із соціальними умовами. В окремих дітей розвиваються такі якості як: жорстокість, брехливість, лють; у значної частини підлітків порушуються ціннісні орієнтації. Можна сказати, діти відтворюють у своєму характері всі негативні якості сучасного суспільства.

Крім згаданих вище соціальних причин агресивної поведінки підлітків, слід додати ще деякі найбільш загальні психологічні причини агресивності дітей підліткового віку. Насамперед, до вікових психологічних особливостей, що притаманні підліткам, належать акцентуації, що загострюються в цей період. Зупинимось зараз лише на деяких типах особистості акцентуйованих підлітків, які найбільш схильні до агресивності .

Так для групи підлітків, які належать до демонстративного типу особистості, характерними є потреба в увазі до своєї особи, захоплення соєю персоною (що часто реалізується через негатив). У крайньому разі вони віддають перевагу навіть обуренню або ненависті до себе з боку тих, хто їх оточує, аби тільки не було байдужості. Якщо у навчанні демонстративному підлітку за тих чи інших обставин не вдається виділитись, тоді він обирає інший засіб привернення уваги до себе:  хуліганські вчинки, агресивна поведінка тощо.

У підлітків-гіпертимів тривале перебування в доброму настрої часто затьмарюється спалахами агресії у відповідь на протидію до тих, хто їх оточує. І чим більш є прагнення оточуючих пригнітити бажання та наміри підлітка, підкорити його своїй волі тим більшу силу матимуть ці агресивні спалахи.

Найбільш схильними до агресії є підлітки збудливого (епілептоїдного) типу. Головною їхньою рисою є схильність до зниженого настрою,  дратівливість, розлюченість, похмурість, наслідком яких можуть бути афективні розряди. При безперешкодному розвитку ефекту можна спостерігати нестримну лють - погрози, цинічну лайку, жорстокі побої, байдужість до слабості та безпорадності супротивника.

Таким чином, загострення згаданих типів підліткових акцентуацій може стати причиною формування та закріплення агресивних тенденцій поведінки підлітків.

Крім акцентуацій, слід також відзначити зумовлене віком прагнення до підвищення фізичної активності у підлітків, яке може проявлятись в хуліганстві, псуванні майна, руйнувальних діях та інших формах агресивних поведінки, що засуджуються суспільством. Часто причиною прояву агресії у підлітків є характерні для даного віку залицяння. В одних випадках агресивність може проявлятися з метою аби привернути до себе увагу, підкреслити свою фізичну або розумову перевагу; а в інших - через невміння адекватно проявити свої почуття,  або через недостатню усвідомленість своїх почуттів. Нерідко формуванню та посиленню агресивності сприяє потреба у самоствердженні. Якщо ця потреба преважає, то найбільш енергійні підлітки набувають підкресленого агресивного вигляду і прагнуть до домінування. Боротьба за лідерство, в свою чергу, базується на жорсткому підкоренні собі інших. Лідер, як правило, утримує статус за допомогою насильства.

Дитина підліткового віку прагне уваги, розуміння та довіри дорослих. Вона намагається грати певну соціальну роль не лише серед однолітків, а й серед дорослих, тобто проявляє соціальну активність. Але іноді дорослі стримують цю активність через те, що в їхньому середовищі утвердилась позиція, що підліток - це насамперед дитина і тому має слухати дорослих. Внаслідок цього між дорослими та підлітками зростає психологічний бар'єр, який більшість підлітків намагаються подолати, застосовуючи агресивні форми поведінки.

Дослідження показують, що у «важких», агресивних підлітків, як правило, спостерігається значна диспропорція розвитку первинних та вторинних потреб, відсутність глибоких, стійких інтересів (навчальних, трудових), переконань, негативне ставлення до різних видів суспільно-корисної діяльності, неповага оточуючих, тобто поступово відбувається процес деформації соціально психологічної спрямованості особистості підлітка, яка являє собою систему відносин особистості до навколишньої дійсності. У таких підлітків також часто відзначається низький рівень інтелектуальних здібностей, неуважність, слабка пам'ять, вони або занадто повільні, або, навпаки дуже імпульсивні. Дитина з низьким рівнем розвитку пізнавальних процесів (пам'ять, уваги, мислення, уявлення, сприйняття) не може досягти позитивних успіхів у начальній діяльності, яка є домінуючою у шкільному віці, та відчуває себе неповноцінно та дискомфортно в групі більш успішно встигаючих однолітків. Іноді звинувачує в своїх невдачах учителів, озлоблюється проти них. Порушення розвитку емоційно - вольової сфери підлітків також відбивається на їхніх відносинах з однолітками, вчителями, батьками. Все це призводить до пошуку нових друзів, нових видів діяльності за межами школи.

Підлітки, які не знаходять взаєморозуміння з найближчими їм людьми - у сім'ї, дуже часто набувають агресивних форм поведінки. Стиль життя в таких сім'ях де постійно панує неповага один до одного, брутальність, сварки, неорганізованість побуту, залишає незадоволеними основні потреби дитини. До цього додаються зразки асоціальної, а то й антисоціальної поведінки дорослих.

Ще однією з причин агресивної поведінки підлітків може бути також намагання пристосуватися до сучасної реальності за допомогою девіантних форм поведінки. Деякі підлітки використовують агресивні дії, щоб продемонструвати свою «сучасність», так звану «крутизну», вміння протистояти життєвим труднощам і проблемам. Нажаль, у багатьох сучасних підлітків існує досить неадекватне уявлення про мужність, яку воно знерідка ототожнюють з грубощами, жорстокістю, агресивністю. Більш того, такі форми поведінки також провокуються різними засобами масової інформації, референтними групами однолітків (де забіякуватість, агресивність часто сприймається, як доказ мужності) та деформацією сім'ї, яка найчастіше на тільки не створює в підлітків почуття психологічної захищеності, а й сприяє розвитку брутальності, демонстративної непокори. Інші підлітки використовують, так званий, «агресивний щит», з метою відгородитися від реальної дійсності з її проблемами, позбавитись небажаного спілкування тощо. Намагаючись відгородити себе від реального світу, вони відштовхують однолітків або дорослих агресивною поведінкою. Деякі з таких підлітків, замкнувшись у собі, відокремлюють себе від оточуючих величезною стіною недовіри та страху. Якщо педагоги чи батьки не звернуть своєчасно на це уваги, ніким і нічим не захищена маленька людина може зламатися.

Отже, підлітковий вік є періодом гострої кризи дорослішання і часто супроводжується ризиковою поведінкою, девіаціями та надмірною агресивністю. Підліток стоїть перед завданням формування власних поглядів на життя і потребує мудрої і ненав'язливої поради дорослого.