Наукова стаття

    

               ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ АГРЕСІЇ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Сучасне суспільство переживає період, що супроводжується перетворенням суспільних відносин, які викликають не лише позитивні, але й негативні зміни в різних сферах соціального життя, сприяючи при цьому появі різних відхилень в особистісному розвитку та поведінці людей. Серед них особливу тривогу викликає агресія.

Найгостріше проблема агресії постає у підлітковому віці, що пов’язано з його складністю. Адже, в підлітковому віці не тільки відбувається докорінна перебудова раніше складених психологічних структур, але виникають новоутворення, закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується загальна спрямованість і формування моральних уявлень та установок.

Проблема агресії підлітків, яка торкається суспільства в цілому, викликає глибоку турботу як педагогів так і батьків. У зв’язку з цим для сучасного етапу розвитку українського суспільства пріоритетним є курс на формування підростаючого покоління з активною життєвою позицією, здатного до особистісного волевиявлення у неагресивний, толерантний спосіб. Саме тому, у психолого-педагогічній науці особливу актуальність набули експериментальні дослідження, спрямовані на пошук засобів попередження та зменшення проявів агресії у дітей підліткового віку.

Роль агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з гострих соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко виросла молодіжна злочинність, особливо злочинність підлітків. Стають все частіше випадки групових бійок підлітків, які носять жорстокий характер [4,8] .

Різноманітність і складність форм виявлення агресії приводить до того, що сьогодні у науці немає її однозначного трактування і визначення. Це дає змогу різним авторам в залежності від мети і завдань дослідження вкладати у поняття агресії різний зміст. Її визначають і як своєрідну захисну реакцію людини на ті чи інші подразники (зовнішні), і як напад чи боротьбу в межах одного виду. Однак більшість авторів вважають, що агресія — це форма поведінки, яка спрямована на заподіювання фізичної або психологічної шкоди живій істоті, а агресивність — тенденція особистості до деструктивних дій, яка набувається у процесі розвитку її в суспільстві  [1,5]

Агресивна поведінка розрізняється за інтенсивністю і формою вияву: від демонстрації неприязні й недоброзичливості (вербальна агресія) до використання грубої фізичної сили (фізична агресія).

       Агресія проявляється в двох формах: ворожа агресія, яка має витоки від таких емоцій, як злість та спрямована на завдання шкоди, та інструментальна агресія, яка розуміється як засіб досягнення якоїсь позитивної мети.

Вивчення агресивності саме у підлітковому віці необхідне, адже підлітковий вік найбільше підпадає під ту категорію, коли рівень прояву агресії знаходиться чи не на найвищому рівні.

Агресія - це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна будь-якій людині для того, щоб досягнути своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною не є агресія сама по собі. Небажаними є неприйнятні форми її прояву [5, 145] .

Виділяють чотири основних напрямки, що аналізують природу агресії  [3,11] :

1) вивчає біологічні основи агресивної поведінки (М.І.Буянов, А.Е.Лічко);

2) агресія як готовність до активних руйнівних дій та актів, що є молоусвідомленими і слугують своєрідним клапаном для виходу небезпечних бажань (З.Фрейд);

3) агресія як наслідок соціального научіння (А.Бандура);

4) агресія як реакція на фрустрацію (Дж. Доллард, С.Д. Озерецьковський).

За результатами експериментальної роботи, яка передбачала проведення діагностики за допомогою опитувальника Басса-Дарки, виявили, що в учнів 8 класу найбільше виражені почуття провини, вербальна агресія та непряма агресія, середньо вираженими є схильність до роздратування, підозрілість та негативізм, а найменш вираженою є образа. Це свідчить про те, що для підлітків дуже важливим є вираження негативних відчуттів як через форму, так і через зміст словесних відповідей. Діти, вступаючи в конфлікти, скандалять, ображають одне одного, тобто висловлюють свою агресію через слова. Швидше за все це відбувається через те, що підлітки в силу свого віку часто бувають занадто збуджені і внаслідок цього дратівливі.

Слід зазначити, що підлітковий вік є сензитивним для розвитку емпатії - здатності співпереживати, співчувати, і рефлексії - здатності розуміти й усвідомлювати власний стан, почуття, емоції. Тому демонстрована агресія не може не викликати почуття провини, яке є однією з найбільш виражених особливостей підлітків.

Ще однією яскраво вираженою тенденцією у підлітків є непряма агресія, тобто вони часто виражають агресію на інших людей у вигляді пліток та злісних жартів.  В їх поведінці присутні не спрямовані пориви люті, що проявляються в вигляді криків, тупотінні ногами, битті кулаками по столі.

Також досить вираженою тенденцією у підлітків є схильність до роздратування. Дратівливість -  це готовність до прояву при щонайменшому збудженні, різкості, грубості.

Підлітковий вік характеризується підвищеною збудливістю, нестійкістю емоцій і

поведінки підлітки погано контролюють себе, вони досить емоційні й нестабільні.                                   В основі цього лежить фізіологічна перебудова всього організму.

Пошуки друзів, невпевненість в собі і в оточуючих, нестійкість характеру, призводять до розвитку підозрілості - недовірі і обережності по відношенню до людей, засновані на переконанні, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду.

В результаті у підлітків підвищується фізична агресія, тобто використання фізичної сили проти іншої особи.

Найменш вираженийний у підлітків негативізм і образа, отже можна зробити висновок, що діти позитивно ставляться до оточуючих.  

Методика Басса-Дарки дозволяє визначити загальний рівень агресивності і ворожості, шляхом підрахунок відповідних індексів.

Відповідно до отриманих показників ми визначили, що рівень агресивності знаходиться в межах норми   (враховуючи, що нормою агресивності є величина її індексу, рівна 21 ± 4) , а рівень ворожості перевищує норму (враховуючи, що нормою ворожості є величина її індексу, рівна 6,5-7 ± 3). Хоча ворожість є своєрідною основою для агресивності, але не можна сказати напевно, що високий рівень ворожості в подальшому приведе до високого рівня агресивності.

Одним з найбільш розповсюджених та ефективних засобів психологічної корекції, а саме корекції агресивної поведінки, є соціально-психологічний тренінг [2,15] . Агресивність підлітків проявляється і звертає на себе увагу лише під час їх контактів з оточуючими, тобто в процесі соціальної взаємодії. Тому соціально-психологічний тренінг, як форма групової психокорекційної роботи, є найбільш доречним. Взаємодія в групі ровесників дає найбільші можливості формувати у підлітків установку на позитивні емоційні контакти з людьми, розвивати у них адекватні оціночні судження, коректувати самооцінку та самосприйняття на основі зворотного зв’язку (тобто оцінки їх оточуючими), формувати вміння розуміти емоційний стан інших, здійснювати самоконтроль над своїм станом тощо.

Зростання агресивних тенденцій у підлітковому середовищі відображає одну з найгостріших соціальних проблем нашого суспільства. Підлітковий вік – небезпечний і разом з цим більш уразливий до негативного впливу. Тому потрібно у роботі з агресивним підлітком завжди пам`ятати:

- агресія може мати, як біологічні, так і соціальні витоки свого походження;

- агресивність може бути не тільки жорстокою, але й нормальною реакцією у ході боротьби за виживання;

- агресивні дії можуть бути ослаблені, або направлені в соціально припустимі рамки за допомогою позитивного підкріплення позитивної поведінки підлітка.

Отже, підлітковий вік є періодом гострої кризи дорослішання і часто супроводжується ризиковою поведінкою та девіаціями. Підліток стоїть перед завданням формування власних поглядів на життя і потребує мудрої і ненав'язливої поради дорослого.

Література

1.          Агрессия у детей и подростков: учебное пособие / под ред. Н.М. Платоновой. - СПб.: Речь, 2004. - 336 с.

2.        Дитяча агресивність. Форма роботи: круглий стіл // Початкова освіта. - 2 . – С. 15.

3.         Журавлев Д. Подростковая агрессивность - психологическая закономерность / Д. Журавлев. // Народное образование. - 2003. - № 2. - С.185-193. - № 5. - С. 9.

4.        Новое поколение выбирает агрессию // Психологическая газета. - 1996. - № 6. – С. 8.

5.        Павелків В.Р. Ситуативний фактор агресивності у самосвідомості підлітка / В.Р. Павелків. // Зб. наукових праць РДГУ. Вип. 30. - Рівне: РДГУ, 2004. - С. 145-148.

Гендерні відмінності агресивної поведінки підлітків (за результатами дослідження)

Характер агресивної поведінки багато в чому визначається гендерними відмінностями. Традиційно вважається, що хлопці більш схильні до проявів агресії, однак це зовсім не так, просто агресія у дівчат виглядає дещо інакше, та має інші форми прояву. Останнім часом відзначається зменшення відмінностей між агресивною поведінкою хлопців та дівчат.

Для вивчення гендерних відмінностей прояву агресії у підлітковому віці, нами було проведено емпіричне дослідження.  Аналізуючи результати проведеного дослідження впливу гендерних відмінностей на прояви агресивності підлітків, можна зробити наступні висновки: результати отримані за допомогою опитувальника Басса-Дарки, дають нам змогу стверджувати, шо рівень агресивності підлітків не залежить від статі. Середній рівень агресивності переважає як у хлопців так і у дівчат, яскраво виражених відмінностей немає. Гендерні відмінності впливають лише на форму прояву агресії. У юнаків найбільш вираженими є фізична агресія, схильність до роздратування, почуття провини.  А у дівчат непряма агресія, вербальна агресія і також почуття провини. Тобто юнаки в більшій мірі виражають свою агресивність безпосередньо використовуючи фізичну силу до об’єкта своєї агресії, та готові до прояву при найменшому збудженні, різкості та грубості. Дівчата на відміну від юнаків, проявляють свою агресивність непрямим шляхом, направленим на іншу особу (злісні плітки, жарти, критика), та виражають негативні почуття через форму (сварки, крики) і зміст словесної загрози (прокляття). Демонстрована агресія не може не викликати почуття провини, яке є однією з найбільш виражених особливостей як у юнаків так і у дівчат.

 За результатами методики визначення інтегральних форм комунікативної агресивності (В.В. Бойко), ми з’ясували що існує деяка залежність рівня агресивності від статі, але вона незначна (серед юнаків взагалі немає респондентів які показали невисокий рівень агресивності, а серед дівчат зовсім не виявлено респондентів з високим рівнем агресивності, але загалом можна стверджувати, що в досліджуваних підлітків( і в юнаків, і в дівчат) переважає підвищений рівень агресивності), а гендерні відмінності впливають лише на форму прояву комунікативної агресії. Як у дівчат так і в хлопців найбільш вираженими є нездатність гальмувати агресію та схильність до відображеної агресії. Розплата за агресію та спонтанність агресії яскраво виражені тільки у дівчат, у хлопців ці форми агресії є середньо вираженими. Проте провокація агресії у оточуючих є більш вираженою у хлопців, а у дівчат знаходиться на середньому рівні.  Такі форми комунікативної агресії як анонімна агресія, ауто агресія та задоволення від агресії є середньо вираженими як хлопців так і у дівчат. Ритуалізіція агресії та невміння перемикати агресію є найменш вираженими формами комунікативної агресії у обох статей.

Одним з найбільш розповсюджених та ефективних засобів психологічної корекції, а саме корекції агресивної поведінки, є соціально-психологічний тренінг. Агресивність підлітків проявляється лише під час їх контактів з оточуючими, тобто в процесі соціальної взаємодії. Тому соціально-психологічний тренінг, як форма групової психокорекційної роботи, є найбільш доречним. Взаємодія в групі ровесників дає найбільші можливості формувати у підлітків установку на позитивні емоційні контакти з людьми, розвивати у них адекватні оціночні судження, коректувати самооцінку та самосприйняття на основі зворотного зв’язку (тобто оцінки їх оточуючими), формувати вміння розуміти емоційний стан інших, здійснювати самоконтроль над своїм станом тощо.

Психодіагностичні методики для визначення підліткової агресії

                           ОПИТУВАЛЬНИК БАССА-ДАРКИ

Інструкція:

«Діти, зараз вам буде запропонований опитувальник, який стосується діагностики вашої агресивності. Старайтеся відповідати чесно і правдиво, тут немає правильних чи неправильних, хороших чи поганих відповідей. Над запитаннями довго не думайте.

На бланку для відповідей зверху запишіть своє прізвище, ім’я та клас. Відповідаючи на запитання, записуйте його номер і відповідайте «так», якщо ви згідні із твердженням, чи «ні» – якщо не згідні.»

1.Часом я не можу справитися з бажанням завдати шкоду іншим.

2. Іноді розпускаю плітки про людей, яких не люблю.

3. Я легко збуджуюсь, але швидко заспокоююсь.

4. Якщо мене не попросять по-доброму, я не виконаю прохання.

5. Я не завжди отримую те, що маю отримати.

6. Я знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

7. Якщо я не схвалюю поведінку друзів, я даю їм це відчути.

8. Коли мені трапляється обманути когось, мене “гризе” совість.

9. Мені здається, що я не здатний вдарити людину.

10. Я ніколи не збуджуюсь настільки, щоб кидатися предметами.

11. Я завжди поблажливий до чужих недоліків.

12. Якщо мені не подобається встановлене правило, мені хочеться порушити його.

13. Інші вміють майже завжди користуватися благоприємними обставинами.

14. Я тримаюсь обережно з людьми, які відносяться до мене якось більш дружньо, ніж я очікував.

15. Я часто, буває, не погоджуюся з людьми.

16. Іноді мені в голову приходять думки, яких я соромлюсь.

17. Якщо хтось першим вдарить мене, я не відповім йому.

18. Коли я дратуюсь, я хлопаю дверима.

19. Я більше дратівливий ніж здається.

20. Якщо хтось уявляє з себе начальника, то я завжди іду йому наперекір.

21. Мене трохи засмучує моя доля.

22. Я думаю, що багато людей не люблять мене.

23. Я не можу стриматися від суперечки, якщо люди не згідні зі мною.

24. Люди, які уникають роботи, повинні відчувати почуття провини.

25. Той, хто образив мене та мою сім’ю, напрошується на бійку.

26. Я не здатний на грубі жарти.

27. Я відчуваю злість, коли наді мною насміхаються.

28. Коли люди видають себе за керівників, я роблю все, щоб вони не зазнавалися.

29. Майже кожен тиждень я бачу когось, хто мені не подобається.

30. Багато людей заздрять мені.

31. Я вимагаю, щоб люди поважали мене.

32. Мене пригнічує те, що я мало роблю для своїх батьків.

33. Люди, які постійно виводять вас з себе варті того, щоб їх вдарили по носі.

34. Я ніколи не буваю сумним від злості.

35. Якщо до мене відносяться гірше, ніж я того заслуговую, я не зворушуюсь.

36. Якщо хтось виводить мене з себе, я не звертаю уваги.

37. Хоч я і не показую цього, я іноді заздрю.

38. Іноді мені здається, що наді мною сміються.

39. Навіть якщо я злюсь, я не звертаюся до “сильних” виразів.

40. Мені хочеться, щоб мої гріхи були відпущені.

41. Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось вдарить мене.

42. Коли трапляється не по-моєму, я іноді ображаюсь.

43. Іноді люди дратують мене однією своєю присутністю.

44. Немає людей, яких би я по-справжньому ненавидів.

45. Мій принцип: “Ніколи не довіряти чужакам”.

46. Якщо хтось дратує мене, я готовий сказати все, що я про нього думаю.

47. Я роблю багато такого, про що потім жалкую.

48. Якщо я розізлюсь, я можу вдарити когось.

49. З дитинства я ніколи не проявляв спалахів гніву.

50. Я часто відчуваю себе як порохова бочка, готова спалахнути.

51. Якби всі знали, що я відчуваю, мене б рахували людиною, з якою нелегко працювати.

52. Я завжди думаю про те, які таємні причини примушують людей робити щось приємне для мене.

53. Коли на мене кричать, я починаю кричати у відповідь.

54. Невдачі засмучують мене.

55. Я б’юся не рідше і не частіше, ніж інші.

56. Я можу згадати випадки, коли я був такий злий, що хапав першу ж річ та кидав її.

57. Іноді я відчуваю, що готовий перший почати бійку.

58. Іноді я відчуваю, що життя поступає зі мною несправедливо.

59. Раніше я думав, що більшість людей говорить правду, але зараз я в це не вірю.

60. Я сварюся лише зі злості.

61. Коли я чиню неправильно, мене гризе совість.

62. Якщо для захисту своїх прав мені потрібно застосувати фізичну силу, я її застосовую.

63. Іноді я виражаю свій гнів тим, що стукаю по столу кулаком.

64. Я буваю грубий по відношенню до людей, які мені не подобаються.

65. В мене немає ворогів, які б хотіли мені нашкодити.

66. Я не вмію поставити людину на місце, навіть якщо вона на це заслуговує.

67. Я часто думаю, що жив неправильно.

68. Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.

69. Я не засмучуюсь із-за дрібниць.

70. Мені рідко приходить в голову, що люди роблять спроби розізлити мене.

71. Я часто тільки погрожую людям.

72. Останнім часом я став занудою.

73. В суперечці я часто підвищую голос.

74. Я намагаюся приховувати своє погане ставлення до людей.

75. Я краще погоджуся з чимось, ніж стану сперечатися.

Процедура обрахування та аналізу:

Відповіді оцінювалися по восьми шкалам таким чином:

Фізична агресія: «так»=1, «ні»=0: 1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68

і «ні»=1, «так»=0— 9 та 7 твердження.

Непряма агресія: «так»=1, «ні»=0: 2, 10, 18, 34, 42, 56, 63

і «ні»=1, «так»=0 — 26 та 49.

Дратівливість: «так»=1, «ні»=0: 3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72

і «ні»=1, «так»=0: 11,35,69.

Негативізм: «так»=1, «ні»=0: 4, 12, 20, 28

і «ні»=1, «так»=0 — 36.

Образа: «так»=1, «ні»=0: 5,13, 21, 29, 37,44, 51, 58.

Підозрілість: «так»=1, «ні»=0: 6, 14, 22, ЗО. 38, 45, 52, 59.

Вербальна агресія: «так»=1, «ні»=0: 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73

і «так»=0, «ні»=1: 33, 66, 74,75.

Почуття провини: «так»=1, «ні»=0: 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61,67.

Сума індексів 1,2,7 дає загальний індекс агресивності (ІА), 1,3,7 - показує рівень агресивної мотивації, а сума індексів 6 і 5 -індекс ворожості (ІВ).

Нормою агресивності є величина її індекса, яка дорівнює 21+/- 4 , а ворожості 5-7+/- 3.

 Методика визначення інтегральних форм комунікативної агресивності   (В.В.Бойко).

Призначення:

 Відмінністю даної методики є не тільки доступність, але і широта та інтегральність діагностичного діапазону. Крім тонких форм проявів агресивності і потреби в ній, вона дозволяє визначити і ступінь агресивного зараження, і здібність до гальмування, і способи переключення агресивності.

Інструкція. У бланку для відповідей поряд з номером думки проставте свої відповіді у формі «так» чи «ні».

Опитувальник:

1.                Інколи я несподівано «вибухаю» злістю, гнівом.

2.                Якщо я бачу, що моє роздратування або злість передається  іншим, то звичайно тут же беру себе в руки.

3.                Щоб позбавлятися від злості, що накопичилася, я придумав собі особливий ритуал: (б'ю подушку, боксую в стінку, бігаю навколо будинку і т.п.)

4.                На роботі я звичайно стримуюся, а удома буваю нестриманим.

5.                Іноді я розумію, що викликаю у кого-небудь злість, роздратування, але мені важко змінити  свою поведінку або я не хочу цього робити.

6.                Якщо мені грубіянять, я, як правило, стримуюся і не допускаю різкості.

7.                Іноді я чесно признаюся собі: я погана людина.

8.                Варто мені розсердитися, як я добиваюся свого від оточуючих.

9.                Нерідко я виявляюся залученим в яке-небудь протиборче угрупування.

10.            Час від часу мене немов тягне посваритися з ким-небудь.

11.      Я часто розплачуюся за свою різкість або грубість.

12.      Часто яка-небудь дрібниця виводить мене з себе.

13.      Розсердившися, я можу ударити кого-небудь (дитину, партнера).

14.      Відчуваючи прилив злості, я можу розрядитися на неживих предметах (б'ю кулаком об стіл, що-небудь ламаю, б'ю посуд).

15.      Я дозволяю собі злість або гнів там, де мене ніхто не знає.

16.      Я думаю, що мій характер - не подарунок.

17.      Якщо хто-небудь з колег погано озиватиметься про мене, я викажу йому все, що думаю про нього.

18.      Бувають хвилини, коли я ненавиджу або зневажаю себе.

19.      Щоб примусити себе зробити що-небудь важке або складне, мені іноді треба себе добре розсердити.

20.      бувало так, що я виявлявся членом нехорошої компанії (угрупування).

21.      Звичайно, коли я посварюся з ким-небудь, мені стає легше.

22.      Деякі люди ображаються на мене за мою різкість або злість.

23.      Коли я дуже втомлююся, легко можу розсердитися, вийти з себе.

24.      Моя злість звичайно швидко проходить, якщо той, хто її викликав, вибачається або визнає свою неправоту.

25.      Мені вдається гасити роздратування і інші напружені стани в активному відпочинку -в спорті, туризмі, культурних заходах.

26.      Буває, я з'ясовую відносини з продавцем або клерком на підвищених тонах.

27.      У мене гостра мова, мені палець в рот не поклади.

28.      Я звичайно легко «заводжуся», коли стикаюся з грубістю, агресивністю або злістю оточуючих.

29.      Багато що з того поганого, що трапилося зі мною в житті, я напевно заслужив.

30.      Злість найчастіше допомагає мені в житті.

31.      Я часто лаюся в чергах.

32.      Іноді мені говорять, що я злюся, але я цього не помічаю.

33.      Переживання злості або гніву явно шкодить моєму здоров'ю.

34.      Іноді я починаю злитися ні з того ні з цього.

35.      Якщо я розсерджуся, то найчастіше відходжу майже миттєво.

36.      .Щоб заспокоїти нервову систему, я часто спеціально починаю займатися якою-небудь справою (читання, телевізор, господарські турботи, професійна робота).

37.      У транспорті або магазині я буваю більш агресивний, ніж на роботі.

38.      Я людина різка або дуже категорична.                      

39.      Якщо хто-небудь зло жартуватиме наді мною, я швидше за все поставлю його на місце.

40.      Я часто злюся на себе з якого-небудь приводу.

41.      У спілкуванні вдома я часто спеціально додаю своїй особі суворий вираз.

42.      Якби знадобилося піти на барикади, я б пішов.

43.      Звичайно моя злість дає мені імпульс активності.

44.      Я декілька днів переживаю наслідки того, що не зміг стриматися від злості.

45.      Бувають моменти, коли мені здається, що я всіх ненавиджу.

46.      Коли я відчуваю прилив злості або агресії, то часто йду абикуди, щоб нікого не бачити і не чути.

47.      Я часто заспокоюю себе тим, що зриваю зло на речах кривдника.

48.      Іноді в транспортній штовханині або в черзі я буваю такий агресивний, що потім мені стає ніяково за себе.

49.      Я часто буваю незговірливим, упертим, неслухняним.

50.      Я легко порозуміюсь з людьми, які провокують грубість або злість.

51.      Якщо Бог коли-небудь покарає мене за мої гріхи, то це буде заслужено.

52.      Щоб вплинути на оточуючих, я часто лише зображаю гнів або злість, але глибоко непереживаю, не випробовую цих станів.

53.      Я б взяв участь в стихійному мітингу протесту, щоб відстоювати разом зі всіма свої насущні інтереси.

54.      Після спалаху роздратування, злості я звичайно добре почуваю себе якийсь час.

55.      Моя дратівливість негативним чином позначалася на відносинах з близькими або друзями.

Обробка даних:

Опитувальник дозволяє вивести «індекс агресії» з урахуванням 11 параметрів, кожний з яких оцінюється окремо в інтервалі від нуля до 5 балів. За кожну відповідь, відповідну ключу, нараховується один бал; чим вище оцінка, тим більше виявляється вимірюваний показник агресивності.

·        Спонтанність агресії:                                +1   +12   +23   +34   +45

·        Нездатність гальмувати агресію:            -2   +13   -24   -35   -46

·        Невміння перемикати агресію на

·        діяльність або неживі об'єкти:              -3   -14   -25   -36   -47

·        Анонімна агресія:                           +4  +15   +26   +37   +48

·        Провокація агресії у

·        оточуючих:                                       +5   +16   +27   +38   49

·        Схильність до відображеної

·        агресії:                                                -6  +17  +28  +39  -50

·        Аутоагреcія:                                    +7   +18   +29   +40   +51

·        Ритуалізація агресії:               +8   +19   +30   +41   +52

·        Задоволення від агресії:                +10   +21   +32   +43   +54

·        Розплата за агресію:                      +11   +22   +33   +44   +55

Інтерпретація даних:

Відсутність або дуже низький рівень агресії (від 0 до 8 балів) звичайно свідчить про нещирість відповідей респондента, його прагнення відповідати соціальній нормі. Такі показники зустрічаються у людей з пониженою самокритичністю і завищеними домаганнями.

Невисокий рівень агресії (9-20 балів) спостерігається у більшості опитуваних. Він звичайно обумовлений спонтанною агресією  і  зв'язаний з невмінням перемикати агресію на діяльність і неживі об'єкти (у цьому, можливо, немає необхідності).

Середній рівень агресії (21-30 балів) звичайно виражається в спонтанності, деякій анонімності і слабкій здібності до гальмування.

Підвищений рівень агресії (від 31 до 40 балів). До атрибутів, характерних для її середнього рівня, звичайно додаються показники розплати, провокації.

Дуже високий рівень агресії (41 і більш балів) пов'язаний з отриманням задоволення від агресії, перейняттям агресії у натовпу, провокацією агресії у оточуючих.

Корекційна тренінгова програма з подолання підліткової агресивності

Корекційна тренінгова програма з подолання підліткової агресивності створена на основі тих теоретичних положень, які мають гуманістичну спрямованість у формуванні особистості.

Тренінг включає 10 занять. Кожне заняття побудоване за певною схемою:

1.     Рефлексія особистого самопочуття.

2.     Вступне слово тренера.

3.     Вправи та психологічні ігри, які відповідають меті даного заняття.

Тренінг розрахований на 10 днів + 1 день для підведення підсумків, обміну думками та враженнями.

Метою соціально-психологічного тренінгу для агресивних підлітків є:

·        формування навичок неагресивного спілкування;

·        допомога в адекватному оцінюванні самого себе;

·        можливість отримання досвіду рефлексії та самоаналізу.

·        знімання негативних установок щодо оточення;

·        формування навичок позитивного спілкування, емпатії та чуттєвого сприйняття;

·        формування толерантності.

Завдання тренінгу:

1.      Формування в учнів навичок самоконтролю.

2.      Формування адекватної самооцінки.

3.      Знімання негативних установок щодо оточення.

4.      Формування толерантності.

5.      Формування емпатії.

6.      Розвиток почуття гумору, фантазії.

7.      Формування навичок позитивного спілкування.

8.      Розвиток творчого мислення.

9.      Розвиток спостережливості.

10. Формування чуттєвого сприйняття.

Психокорекційна програма :

Заняття 1.

Мета: Ознайомлення учасників з умовами роботи тренінгової групи; інформування про особливості методів активного навчання; виявлення очікувань учасників від тренінгу; створення атмосфери безпеки як подальшого розвитку групи.

Хід роботи:

І. Вступне слово тренера стосується ознайомлення учасників із правилами групової тренінгової роботи.

Основні правила й принципи групової роботи:

1. Невинесення обговорюваних питань за межі групи.

2. Критиці підлягає не людина, а її вчинок, до того ж у формі, що не допускає зневаги особистості.

3. Відвертість.

4. Відкритість новим враженням.

5. Взаємопідтримка.

6. Визнання прав кожного на висловлювання власної думки.

7. У кожного учасника є право сказати «стоп», якщо він не готовий обговорювати свою проблему або думає, що запропонована вправа може його психологічно травмувати.

Після інформування підкреслюється, що основне завдання тренінгу – збагатити кожного учасника засобами й методами оптимального спілкування та ефективної міжособистісної взаємодії. А оволодіння ними залежить від особистої активності всіх учасників тренінгу. Потреба спілкування є однією із провідних для людини. Вміння спілкуватися – справжній дар, який потрібно в собі розвивати та вдосконалювати.

ІІ. Рефлексія особистого почуття.

ІІІ. Вправи.

Гра «Твоє ім’я».

-          Зараз один із вас назве своє повне ім’я та по батькові. Наше завдання – назвати якомога більше варіантів імені, передаючи завдання по колу (вимовляючи ім’я, дивіться на того, кому воно адресоване).

Учасник ділиться з групою тим, що відчував, коли його називали різними іменами.

-          Яке ім’я тобі до вподоби в дружній компанії, яке – в офіційній обстановці?

-          Яке з цих імен ти хотів би залишити для звертання в групі?

Завдання повторюється для кожного члена групи.

-          Кожен був у центрі уваги. Для кожного власне ім’я приємне. Тепер, звертаючись один до одного, ми будемо починати з імені.

Вправа «Асоціації»

-          Не завжди думка інших людей про нас здається нам справедливою, особливо якщо вона негативна. Мета наступної вправи: придивитися уважно до себе (коли інші говорять про нас) і до інших (коли ми говоримо про них).

-          Зараз ми будемо кожному по черзі повідомляти асоціації, які він у нас викликає (рослини, речі, тварини, літературні та казкові герої і т. ін.). Не забувайте при ньому звертатися за іменем. Будьте тактовні, підкреслюйте позитивні якості, намагайтесь бути нестандартними. Той, хто асоціюється, повинен реагувати, демонструючи радість і вдячність за вдале, на його думку, порівняння і несприйняття невдалої асоціації. (Перша репліка – за тренером).

Заняття 2.

Мета: ознайомити учасників із невербальними комунікативними компонентами та їх роллю у спілкуванні.

І. Рефлексія.

ІІ. Вступне слово тренера про значення жесту у спілкуванні.

-          Будь-яка інформація, що сприймається вербально, доповнюється невербальними компонентами – тоном голосу, жестами, мімікою, рухами тіла. Вони можуть підтверджувати те, що каже співрозмовник, а можуть і суперечити ловам. І коли іноді виникає передчуття, що нам кажуть неправду, то насправді маємо на увазі помічену нами розбіжність між словами та мовою тіла.

Знання мови жестів допомагає точніше зрозуміти співрозмовника. Основні комунікаційні жести зрозумілі нам від дитинства і мало чим відрізняються в усьому світі (посмішка – радість; похмуре чоло, сердиті очі – ворожість, агресія).

Треба пам’ятати, що жести бажано розглядати не ізольовано, а в контексті ситуації. І тоді людина, яка стоїть на морозі зі схрещеними руками, не буде сприйматися як потайна, а як та, що змерзла.

ІІІ. Вправи.

Вправа «Руки» Вагнера

-          Ця вправа направлена на з’ясування ваших установок щодо інтерпретації дії руки людини. (за основу береться тест «Руки» Вагнера).

-          Дайте, будь-ласка, 2-3 варіанти відповіді до кожного малюнку: «Що робить рука?»

Результати обговорюються. Кожний учасник підраховує кількість ворожо-агресивних і миролюбних установок стосовно руки людини. Робляться висновки.

Вправа «Вибір проблемних ситуацій спілкування.

Кожен учасник записує на картці 2 найсуттєвіші на його погляд проблеми спілкування з дорослими та однолітками. Потім картки передаються і кожен учасник ставить «+» перед тією проблемою, яка його теж турбує, або нічого не ставить. Картки «йдуть» по колу і вертаються до хазяїна.

Результати обговорюються.

Заняття 3

Мета: розширення результату поведінки в ситуаціях фрустрації та підвищення самооцінки.

І. Рефлексія «тут і тепер» (думки про очікування від заняття).

ІІ. Вступне слово тренера про роль інтонації у спілкуванні.

-          Всі по черзі спробуйте вимовити фразу «Я радий (а) вас бачити!» з різною інтонацією. Кожний наступний учасник перед вимовою фрази вгадує те, що криється за фразою сусіда (іронія, байдужість, радість, впевненість, глузування і т. ін.)

-          Чи залежить наш особистий настрій від розуміння підтексту фрази?

Обговорення.

ІІІ. Вправи та ігри.

Гра «Скарбничка успіхів»

Діти, особливо із заниженою самооцінкою не цінують своїх успіхів і досягнень. Вони вважають за краще пам’ятати про свої помилки та недоліки, що не дає їм імпульсу до вирішення нових завдань, що ставить перед ними життя, тобто є безпорадними. Для цієї гри потрібні олівці та папір.

-          Ми всі бажаємо досягти успіху у житті, але часто не вміємо зробити перший, вирішальний крок, який є його запорукою. Відчуття успіху дає твереза оцінка того, чого ми досягли і яким чином. Звичайно, для цього потрібне вміння помічати свої досягнення.

-          Згадайте три свої добрі вчинки за останній тиждень. Якщо згадали більше – добре, але виберіть найсуттєвіші, якими ви пишаєтесь і запишіть їх у щоденнику. Похваліть себе за це, намагаючись бути об’єктивними.

Заняття 4.

Мета: розвиток самосвідомості учасників, з’ясування ролі емоцій в міжособистісних стосунках.

І. Рефлексія (внутрішній стан, очікування).

Записати в щоденнику.

ІІ. За допомогою чого ми маємо можливість «прочитати» внутрішній стан іншої людини?

Міміка – виразні рухи обличчя – передає невербальну інформацію про почуття, установки, ставлення інших людей.

ІІІ. Вправи.

Гра «Емоції»

Направлена на виявлення вміння розуміти інших. Учасники поділяються на пари. Кожен отримує конверт із завданням виразити мімікою емоцію (гнів, очікування, страждання, страх, здивування, радість, захоплення, роздратування, сум, образу, підозру та ін.). Кожен по черзі в парі виступає демонстратором емоцій, а інший повинен їх відгадати. Результати обговорюються. Кожен висловлює свої враження від вправи.

Гра «Двоє з одним олівцем»

Гра направлена на формування співробітництва, взаєморозуміння, уміння працювати в парі. Виконуючи завдання, партнери не повинні розмовляти один з одним. Спілкування може бути тільки невербальним. Вправа супроводжується приємною музикою. Кожна пара отримує аркуш паперу і один олівець (фломастер). Кожна команда повинна намалювати картинку, сидячи за одним столом (або поряд один з одним).

-          Ви не повинні перемовлятися і домовлятися про те, що будете малювати. Можна тільки дивитися один на одного, щоб вгадати ідею партнера. На виконання завдання відводиться 3-4 хв. Стільки ж звучить музика. Після завершення роботи, учасники демонструють свої «шедеври». Обговорюються проблеми порозуміння. Чи вдалося дійти одного рішення? Гру можна ускладнити: залучити 3-х учасників.

Заняття 5.

Мета: ознайомити учасників із поняттям «толерантність», продемонструвати її вплив на ставлення до інших.

І. Рефлексія самопочуття.

ІІ. Вступне слово тренера про толерантність.

У медицині термін толерантність означає відсутність або послаблення реагування на той чи інший несприятливий чинник через зниження чутливості до його впливу. Останнім часом поняття «толерантність» стало міжнародним терміном і важливим ключовим поняттям у проблематиці миру. Його сутність відображає сприйняття єдності людства і полягає в повазі прав іншого (в тому числі право бути іншим), в утриманні від завдання шкоди іншим. Тому в сучасному суспільстві толерантність повинна стати моделлю людських взаємовідносин, що свідомо формуються. Толерантність розглядається як повага і визнання рівності, відмова від домінування і насилля, визнання різноманітності людських культур. Толерантність – це відома від зведення цієї різноманітності до одноманітності або переваги єдиної точки зору. Толерантність передбачає готовність приймати інших такими, якими вони є, і взаємодіяти з ними на основі згоди. Вона є важливим компонентом життєвої позиції зрілої особистості, яка має свої цінності та інтереси, яка готова їх захищати і при цьому поважати позиції та цінності інших людей.

Вправа «П’ять добрих слів»

Направлена на отримання зворотного зв’язку від групи, на самопізнання. Необхідні аркуші паперу, олівці або фломастери. Учасники розбиваються на підгрупи по 5 осіб.

-          Кожен із вас повинен окреслити свою руку на аркуші паперу, а на долоні написати своє ім’я. Передавайте свій листок сусіду праворуч, а самі отримуйте малюнок від сусіда ліворуч. В одному з «пальців» чужого малюнка напишіть щось приємне із якостей його володаря (наприклад: «Ти чуйний», «Ти відвертий», «Ти пишеш гарні вірші»). Інший робить запис на наступному «пальці» і так доти, поки «рука» не повертається до власника.

Ведучий може зібрати аркуші, зачитати «компліменти», а група відгадує, кого вони стосуються.

Після заняття учасники збирають листки з «долонями» як пам’ятки на «чорний день».

Обговорення.

Заняття 6.

Мета: розвиток у підлітків ефективного спілкування, навчання конструктивним способам виходу з конфліктних ситуацій.

І. Рефлексія особистого самопочуття.

ІІ. Вступне слово тренера:

-         Кожен із нас час від часу стикається з конфліктними ситуаціями: суперечки, незаслужені звинувачення і т. ін. Кожен по-своєму виходить із тих ситуацій: хтось ображається, хтось «дає здачі», хтось шукає конструктивні вирішення. Згадайте кожен схожу ситуацію і запропонуйте її нам як приклад.

ІІІ. Вправи.

Рухлива гра «Бджоли»

Розвиває ще одне вміння ефективного спілкування – вміння слухати і чути іншого.

-         Бджоли, як і люди, істоти соціальні. Тому вони спілкуються і діють в рамках правил, передаючи інформацію.

Учасники розбиваються на групи: одні повинні промовляти звук «а», другі «о», треті «у». Всі розходяться по кімнаті і з заплющеними очима вголос повторюють свій звук. За командою ведучого «бджоли» злітаються кожна до свого рою, утворюючи три бджолині сім’ї.

Відчуття від гри обговорюються.

Заняття 7.

Мета: формування в учасників навичок самоконтролю.

І. Рефлексія самопочуття.

ІІ. Багато психічних проявів непідвладні вольовому контролю, тобто протікають автоматично. Техніки довільної регуляції психічних функцій (м’язова релаксація, аутогенне тренування), що вперше застосовувались медиками в клінічній практиці, сьогодні активно використовується з метою мобілізації резервів здорового організму. Вони дозволяють регулювати рівень бадьорості, управляти процесами відновлення сил.

В основі більшості прийомів саморегуляції лежить вміння розслабляти м’язи тіла. Глибоке м’язове розслаблення робить організм більш пластичним і чуттєвим до мисленнєвих самонаказів. Воно є ефективним засобом відновлення фізичних сил та душевної рівноваги.

ІІІ. Вправи

 «Машина часу»

Направлена на тренування здорового уявлення. Кожен учасник отримує тему для невеликого твору: «Театр», «Мандри» і т. ін. розкрити тему треба «ззаду на перед» – ніби прокрутити кінострічку в зворотному напрямку.

Заняття 8.

Мета: закріпити навички самоконтролю.

І. Рефлексія самопочуття.

ІІ. Вступне слово тренера про вміння розслаблятися:

- Безліч труднощів, проблем, з якими ми стикаємося в житті, викликають м’язову напругу. Це спричинює виникання «замкнутого кола»: що важливішим для нас є подолання труднощів або вирішення проблем, то більшу напругу ми відчуваємо (це стається автоматично); що більшу напругу ми відчуваємо, то складніше вирішити проблеми; що складніше вирішити, то і т. д. Тому, дуже важливим є вміння розслаблятися, свідомо відслідковувати появу напруги і позбавлятися її.

ІІІ. Вправа.

Вправа «Скульптура»

Спрямована на усвідомлення своїх відчуттів, емоційних станів. Кожен учасник отримує завдання відтворити скульптуру, яка відображає один із емоційних станів: гнів, страх, відчай, задоволення, здивування, злість, невпевненість тощо. Від учасників вимагається доведення кожної риси до максимального вираження. Потім вони по черзі демонструють свої скульптури іншим, які оцінюють ступінь виразності тієї чи іншої емоції. А самі «скульптури» повинні оцінити свій внутрішній стан. Після демонстрації кожна «скульптура» робить глибокий вдих і розслабляє всі м’язи.

Кожному учасникові варто відчути на собі позитивний і негативний стан, демонструючи декілька «скульптурних картин». Можна ускладнити гру, перейшовши від статичних «скульптур» до розігрування сцен пантоміми.

Після закінчення – обговорення.

Заняття 9.

Мета: навчити підлітків сприймати критичні зауваження без образ; отримати зворотний зв’язок від групи.

І. Рефлексія самопочуття.

ІІ. Вступне слово тренера:

-          За час наших занять ви зробили певний крок у самопізнанні. Важливу роль у цьому процесі відіграють прийоми так званого «зворотного зв’язку», який ви отримуєте від оточення. Наша самооцінка не завжди збігається з думками інших про нас. Уміння сприймати ці думки приходить не одразу, воно досягається завдяки тренуванню.

ІІІ. Вправи.

Вправа «На якого героя я схожий?»

Вправа дає можливість отримати зворотний зв’язок від групи, сформувати навички міжособистісної перцепції, а також самовираження у метафоричній формі.

Для проведення вправи потрібен м’яч.

-          Ми будемо зараз перекидати м’яч. Той, хто кидає, називає тому, кому кидає, героя казки або мультфільму, з яким він асоціюється. Наприклад: «Андрію, мені здається, що ти схожий на Крокодила Гену». Той, хто упіймав м’яч, робить те ж у відповідь. Останній учасник посилає м’яч тому, від кого він його отримав, і висловлює свою думку про отриману асоціацію: «Вітю, ти назвав мене Крокодилом Геною, а насправді я почуваю себе Гулівером». Таким чином, ланцюг продовжує розкручуватись у зворотному напрямку.

Заняття 10.

Мета: спільно обговорити тренінгових занять; отримати зворотний зв’язок; підвести підсумки.

І. Рефлексія самопочуття перед заняттям.

ІІ. Обговорення результатів занять.

ІІІ. Вправи.

Вправа «Приємні спогади»

Мета: навчити дітей вибудовувати позитивну перспективу життя.

Матеріали: олівці, папір. Учасники сидять колом. .

- Закрийте, будь-ласка, очі. Я запрошую вас помандрувати у світ фантазій, які подарують вам приємні почуття. Зробіть три глибоких вдихи та видихи…

Із кожним видихом відчуйте, що ви стаєте чимраз легші й легші… Намагайтеся відчувати себе так, немов летите у повітрі. Зробіть новий вдих і відчуйте, як ви наповнюєтесь відчуттям легкості. Затримайте на мить це відчуття… А тепер видихніть із силою все повітря разом із втомою, напруженням, неприємними емоціями, що накопичились.

Відчуйте, як це добре, коли почуваєшся в повній безпеці.

Пригадайте період, коли ви почували себе щасливими, куди хотіли б повернутися знову і знову. Уявіть собі ці події так, ніби вони відбуваються в даний час. Хто зараз поряд із вами? Що ви відчуваєте? Що ви робите?

А тепер ви можете «повернутись» в групу бадьорими і веселими. Збережіть у пам’яті ці згадки, аби повернутися до них, коли забажаєте.

Можна потягнутися, розслабити тіло, відкрити очі. Візьміть аркуш і намалюйте свою щасливу згадку або опишіть її кількома реченнями.

Залиште собі цей лист на згадку.

Обговорення.